Skip links

Все про роботу у соціальній сфері

Момент вибору професії – чи не найважливіший у житті кожної людини. І спецпроект «Хочу стати», який The Point реалізує разом із Освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock та платформою розвитку кар’єри CareerHub, має на меті допомогти всім, хто ще вагається з вибором майбутньої роботи або ж планує змінити свою спеціальність.

Героїнею нового інтерв’ю стала Пугач Світлана Юріївна – виконавча директорка Благодійного фонду Таблеточки. Пані Світлана розповіла, з якими труднощами доводиться стикатися працівникам благодійних фондів, про специфіку своєї роботи, культуру в організації Таблеточки, назвала якості, що необхідні благодійникам, а також спрогнозувала майбутнє цієї сфери.

– Отримати вищу освіту за спеціальністю «Соціальна робота» наразі можна в декількох українських університетах. Але якщо молодий спеціаліст не має профільної вищої освіти, він може розраховувати на роботу у цій сфері?

– Звичайно! Я що вчилася на директорку благодійного фонду? За освітою я маркетолог, за професією – менеджер з ризиків, а працюю директоркою благодійного фонду. Наша директорка з роботи з сім’ями та підопічними – юристка зі стажем, кандидатка юридичних наук. Розумієте? Головне бажання допомагати, професіоналізм і знання англійської. Якщо англійської не знаєте, значить потрібно працювати і паралельно вчити мову. У нас є волонтери-педагоги, які займаються із співробітниками і навчають їх. Якщо немає досвіду роботи у цій галузі, його можна напрацювати. Потрібно прагнути потрапити на роботу в найкращий фонд України – Таблеточки. Це не жарт. Ми отримали дуже багато нагород. У нас офіційна зарплата з перших днів, трудова книжка, медична страховка, соціальний пакет, можливість навчатися, підвищувати свій професіоналізм.

– Як відбувається підвищення кваліфікації у фонді?

– У нас в організації існує японська філософія кайдзен. Дослівно вона означає «постійне поліпшення»: «Ми сьогодні робимо краще те, що робили вчора, а завтра зробимо краще те, що робили сьогодні». Ми вчимося, змінюємося, і стаємо кращими постійно. Культура організації – постійне навчання.

– З чого складається ваш робочий день?

– Я починаю працювати десь через 30 хвилин після пробудження. Тому що у мене є iPhone, а значить I-work (посміхається – прим. авт.) all the time. Я перевіряю пошту, відповідаю на повідомлення в месенджерах. Приїжджаю на роботу на 8:00 або на 10:00 годину, тому що їхати на 9:00 – це стояти в заторах на дорогах. Першу половину дня я приділяю спілкуванню з колегами, проводжу зустрічі за проектами. Другу половину – виїзним зустрічам, переговорам, або роботі з поштою. Вечори – це виступи, інтерв’ю, конференції тощо.

– Яка специфіка вашої роботи? Що ви могли б назвати найважчим?

– Якщо говорити в цілому про процеси, кожен день однаковий. Благодійний фонд, комерційна організація – немає різниці. В середині все побудовано чітко: є система роботи, планування, цілі, бюджети, карти ризиків, комунікація, маркетинг. Все те саме, що в будь-якій іншій організації. Але є і своя специфіка. По-перше, це стосується в цілому благодійності. Коли ви продаєте людям iPhone, ви розумієте, що продаєте супер-гаджет. А коли ви пропонуєте підтримати онкохворих дітей, тут складніше. Потрібно застосувати інтелект і докласти серце до того, щоб сформулювати ось це “рекламне” повідомлення.

Насправді, специфіка роботи з дітьми з важкими захворюваннями є, але вона не така гнітюча, як здається багатьом. Ми працюємо щоденно і боремося за життя, за одужання, за дитинство, за взаємодопомогу. У нас приголомшлива мета роботи.

Звичайно, бувають сумні історії, не без цього. На будь-якому етапі життя у нас у всіх бувають сумні історії. Важливо те, як ми до цього ставимося. Будь-які невдачі – це цінний досвід. Вони дають можливість проаналізувати свої сильні та слабкі сторони. Всі ці сумні історії, помилки, провали, неуспішні проекти – вони відправляють мене далі на роботу. Наступного дня я піду в офіс, щоб розібратися, що не спрацювало, і що можна зробити інакше. Якщо у мене щось не виходить, значить я повинна чогось навчитися.

Продовження партнерського інтерв’ю за посиланням